Пройшло вже більше півроку, але це питання нам ставлять так само часто. Тема складна та об’ємна — всі діти, усі сім’ї різні, всі перебувають в різних умовах, і не завжди в безпечних. Тому тут ми описуємо пункти, котрі допоможуть скласти свій власний алгоритм спілкування.

Випереджати

І дорослі не завжди знають, як почати розмову на складну тему, а діти й поготів. Тому ставте питання першими, коли бачите, що дитина поводиться не так, як зазвичай — виглядає збентеженою, погано їсть або спить тощо. Якомога м’якше та спокійніше запитайте, що її непокоїть, про що б вона хотіла поговорити.

Знати міру

Відповідайте лише на ті питання, які дитина ставить безпосередньо. Іноді ми намагаємося якнайповніше висвітлити тему, та дитині це лише ускладнює сприйняття інформації.

Зважайте на вік

Подавайте інформацію відповідно до віку дитини — що вона молодша, то простішим та однозначнішим має бути виклад. При цьому називайте речі своїми іменами та говоріть правду — фальш діти розкушують швидко, що не сприяє довірі.

Контейнуйте почуття

Якщо говорити дитині “не бійся” чи “не сумуй”, її почуття нікуди не зникнуть, але здаватимуться нікому не потрібними та недоречними. Покажіть, що ви приймаєте та розділяєте її емоції. “Я розумію, що тобі боляче. Мені теж, але я допоможу нам із цим впоратися”, — така комунікація чесніша та ефективніша, ніж “не хвилюйся, все буде добре”.

Акцентувати на позитиві

Нагадуйте дитині, що з вами вона у безпеці, говоріть про міць армії та згуртованість волонтерів. Це необхідно для того, аби в дитини не закріпилася думка про те, що світ — це страшне місце, де нікому не можна довіряти.

Подбати про себе

Діти вкрай тонко відчувають емоційний стан близьких, і коли батьки стривожені, засмучені чи агресивні, це впливає на їхнє самопочуття. Тому для початку слід дати раду власним переживанням. Інформаційна гігієна, баланс між роботою та відпочинком, фізична активність — під час війни self care практики стають іще актуальнішими.

Чи обговорюєте ви війну з дітьми? Про що вони найчастіше питають?